Сутожно у Телесика з грошима стало та й пішов він до Файнодура.
Звичайно, що не прохати.
- У бюджеті навіть пацюки повиздихали, - каже, - треба для добробуту держави твій лихварник націоналізувати.
Файнодур зареготав несамовито та й відповів:
- Я хіба проти? Я його навіть тобі подарую! Але лише за два тижні.
Потеліпкався Телесик додому. По дорозі ж усе мріяв як збудує собі нову хату. Навіть Пільгозміївні дещицю на дрова дасть. Може та гавкуча трошки заспокоїться, бо від її вереску у Телесика постійно ліве око сіпалось.
Минуло два тижні, прийшов до лихварника Телесик. З собою лантуха великого узяв - а лихварник порожній! Лише сліди від нього до ельфійськіх гор стежаться. На дверях же папірець гвіздком прибито : "Дарую!".
І зрозумів тоді Телесик, що надаремно щось Пільгозміївні пообіцяв. Та то нічого, вже зазвичай очами кліпати.
Journal information