А воно ж квіточки біленьки біля джерельця майорять, та й ще соловейко - тьох-тьох! Насварилася Пільгозміївна на птаха, щоб той курський акцент виправив і пішла до хати спочивати. Прокидається зранку - біда! Замість джерельця купа сміття, деревця понівичені, від соловейка лише пір'я залишилось, скрізь таргани човгають, ще й щури, наїдені немов порося, регочуть.
Засмутилася Пільгозміївна, а ось бачить - Телесик з напханим лантухом плентається. Озирається злодійкувато а потім з лантуха сміття викида.
- Людоньки, та що ж це робиться! - зарепетувала Пільгозміївна. - Ти що, покидьку, зовсім з глузду з'їхав?!
- Цить, дурепа! - сичить Телесик. - Це справа державна! У Файнодура сміттєзвалище сепаратизмом захворіло. Треба ж кудись сміття викидати? Ми ж бо єдина держава!
- Сміттєзвалище у нього навпаки - патріотичне, - рішуче відмовила Пільгозміївна. - Він з сусідами домовився сміття за сто золотих лантух приймати, ось воно і збентежилось!
- Як сто? - зойкнув Телесик. - А Файнодур мені лише три платить!
Тут люди збіглися і добряче Телесику боки натовкли. І не за те, що садочок занепастив, а за те, що лише по три золотих узяв. Вітчизну треба продавати задорого!
_12310.jpg)
Journal information