goblin_books (goblin_books) wrote,
goblin_books
goblin_books

Блєск і ніщета УНР (продовження проте як Петлюра торгував Україною)

Оригинал взят у ivan_911 в Блєск і ніщета УНР (продовження проте як Петлюра торгував Україною)
Польща і УНР проти України.

Пілсудський був в принципі дядько розумний, але жадний і любив славу. Розумний бо розумів, що Дєнікіну уже практично капець, але жадібність штовхала його на подвиги, і скориставшись ослабленням Червоної армії він захотів відтяпати якнайбільше.

Навесні 1919-го від почав рух на схід. Захопив Мінск, ще по мєлочам – але метою Пілсудського була Україна, він марив «Річчю Посполитою». Армія усатого вождя нації складала 700 тисяч штиків і сабель, плюс сильна кавалерія.
Українська територія мала стати буфером між великою Польщею і Росією, сировинним придаток і ринком збуту польських товарів (в принципі те, що ми маємо зараз).

Союзником Пілсудський у цій богоугодній справі бачив, звичайно, Петлюру, який готовий був стати а будь-яку позу заради польської допомоги.

(ліричний відступ - що саме цікаве – з висоти сьогоднішнього погляду таки навіть важко сказати що було б краще, стати сировинним придатком Польщі, чи частиною величезної імперії. Перше було б мабуть більш безболісним хоча і більш принизливим. Інша справа що було б після неминучої німецької агресії, бо і Польща і її сировинний придаток були б безумовно зім’яті).

Європа, насамперед Франція, була в захваті від польської авантюри. Польщі було надано (чи продано? Чи таки надали в надії на майбутній ґешефт після поділу українських територій) багато зброї, броньовики, набої, обмундирування. Можливо Європа таки боялася вторгнення «червоних орд» Леніна і Троцького, і хотіла посилити Польщу щоб зробити буферну зону з неї? Бо Польщі радили не починати війну, боялись що понти Пілсудського виявляться слабшими за енергію і можливості більшовиків. Той шукав допомоги і в Румунії, і в Прибалтиці, але ці шакали відмовили - думаю, чекали хто кого, щоб відкусити що залишиться.

9 грудня відбулася зустріч Петлюри і Пілсудського.
Прийняли Петлюру в Королівському палаці, у Варшаві. Після любарських вибитих шибок розкіш палацу неприємно тиснула. Пілсудський з’явився в розкішному мундирі, в оточенні ад’ютантів. Петлюра встав, прикриваючи лівою рукою залатану дірку на потяганому френчі.

«Dzień dobry» - сказав Пілсудський Петлюрі.
«Dzień dobry» - відповів ввічливий Петлюра Пілсудському.
«Jak Wasze Zdrowie?» - і улесливо посміхнувся.
«Przystąpimy do sprawy. Nie ma czasu na zbędne rozmowy» холодно промовив діловий Пілсудський.
«Ok» - погодився поліглот Петлюра і почав напружено слухати.
«Dopomagam Wam bezinteresowną. Tylko z miłości do Ukrainy.»
«Dziękuje»
«Rekomenduję Wam takie zagospodarowanie państwowej władzy»
«Dziękuje» - Петлюра дістав блокнотик і почав занотовувати.
«Was widzę przewodniczącym UNR»
«Dziękuje»
«Ministrem rolnictwa będzie Polak…»
«Dziękuje»
«…który nie dopuszczalnie rekwizycji polskich majątków, socjalizacji ziemi Polaków w UNR»
«Dziękuje»
«mój Sejm Wam nie ufa, uważają że wy szachraj»
«Dziękuje» - подякував Петлюра за комплімент.
«Lecz mi podobacie się»
«Marzę o buforowym, marionetkowym ukraińskim państwie, które będzie pomagało Polsce w obronie od Rosji» - відверто сказав Пілсудський, бачачи що Симон Васильович ніц не розуміє.
«Do widzenia, było przyjemnie porozmawiać z rozumnym człowiekiem»
«Dziękuje. Nawzajem»

Пілсудський вимагав від Леніна повернути кордони 1772 р. Ленін був проти.
В лютому 1920 року в Бресті вишикувалась перша українська девізія в складі польської армії. Девізія готувалася їхати на фронт під Бердичів. На зимньому сонечку побліскували французькі металеві ґудзики, руки стискали англійські рушниці, з польської казни було видано аванс. Друга, не менш брава українська дивізія, «залізна» - формувалася в Кеменець-Подольському.

Польські війська займали всю Галичину, майже всю Волинь, пів-Подолії…

Петлюра не мав ані квадратного сантиметру землі і жодного незалежного від Польщі формування.
22 квітня 1920, в день народження В.І. Ульянова (Леніна) було підписано договір між Польщею і УНР згідно якого Польща визнає Директорію УНР, очільника Петлюру, і «тимчасову владу України». Знаючи характер і амбіції Пілсудського це все було таки тимчасово.

Від України вимагалася непорушність польських володінь на території УНР.

До складу Польщі відходять Галичина і західна Волинь, 162 тисячі квадратних кілометрів, 11 мільйонів населення, з яких 7 мільйонів були українцями.

Пілсудський відстоював кордони УРН лише на правому березі, Петлюра хотів Харківщину, Одещину і Донбас.
Пілсудський плюнув, і вирішив «допомагати» Петлюрі лише до кордонів Речі Посполитої, 1772 року, далі – шо хочете то і робіть. Ну і ясно, більше йому не потрібно було. Це все свідчило лише про майбутню анексію українських земель.

Далі був похід на Київ.
Tags: понравилось
Subscribe

Recent Posts from This Journal

Buy for 30 tokens
Беда не приходит одна Если кто ещё помнит одного из самых ярких блогеров Живого Журнала Рому Петрова romapetrov, то этот пост для вас. Ромы с нами уже нет, однако в его семье продолжают происходить неприятные вещи, так год назад папа Ромы перенес инсульт и мы с вами помогли ему…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments