- А що такого? - кліпа очима Телесик.
- Як посмів ти арештувати рахунки нашого вельможного пана?
- А я що, я нічого. То все суду постанова!
- А хто там суддя?
- Я.
- А прокурор?
- Я.
- А секретар?
- Я. Бракує в нас кадрів, розумієш.
-Та який же то суд, ковінька тобі в печінку!
- Неупереджений, - гордовито відповів Телесик. - Ось можна ж у Нью-Йорку персів судити... Ми теж, Химо, люди!
Заціпило Файнодура. Помовчав, потім спитав:
- А ти в Нью- Йорку мешкаєш?
- Та ні.
- А може маєш зброю водневу?
- Та звідкіль, - знову кліпа очима Телесик.
- Ось тоді засунь ту судову постанову в дупу, харцизяка!
Пішов Файнодур, а Телесик залишився мізкувати - де ж грошей узяти.
Journal information